Аналіз поезії Д.Н.Г.Байрона  Мій дух як ніч"

1. Вірш справляє гнітюче враження через мотиви  безнадії, приреченості, вражають рядки, сповнені туги, відчаю.

2.Настрій сумний, песимістичний,емоційно - напружений

3. Тема вірша: ( біблійний епізод) Цар Саул, замучений злими духами, просить молодого співця Давида розрадити його, ( сучасність- суперечливість душі людини: душа перебуває під владою темних сил, але рветься до світла і добра.

4. У вірші наявний духовний, внутрішній світ людини("свій") і світ зовнішній (задушливий і темний морок дійсності, "чужий")

5. Ці два світи поєднані між собою, тому що відчай, безнадія, приреченість - це почуття ліричного героя, викликані навколишньою дійсністю(в серці вщерть образ")

6. Головна опозиція твору: матеріальне і духовне, добро і зло( бажання звільнитися від мороку відчаю та безнадії)

7. Важливішим у цьому вірші є художній простір- душа ліричного героя, яка охоплена не світлим елегійним смутком, а скорботним відчуттям приреченості і трагізму.

8. Система образів: навколишній світ, співець - поет, душа ліричного героя.

9.Центральним образом у поезії є образ ліричного героя . Його душа похмура, зачерствіла, зневірена. Герой трагічно сприймає світ, його почуття суперечливі: мотиви безнадії і відчаю змінюються мотивами надії на пробудження тієї "надії, що в серці спить", бо мозок ще не згорів, бо душа ще жива і прагне визволення з цього мороку. Надію цю він пов'язує з поезією, символом якої є арфа.

10. Позиція ліричного героя співзвучна з позицією автора. Душа Байрона була наповнена скорботним почуттям приреченості, від якої немає ліків. Мотиви "світової скорботи" характерні як для Байрона - поета, так і для Байрона - людини.

11.Рядки "Я ще вчуваю арфи глас." і "Як ще надія в серці спить, ЇЇ розбудить віщий спів" є головними у творі, саме в них міститься головна думка. Лише поезія може пробудити в душі високі почуття, викликати сльози, що принесуть полегшення змученому серцю.

12.Жанр твору - елегія, але елегійного смутку тут немає, тут яскраво виражений трагізм: душа вже настільки зболена, змучена,що відчай і приреченість давно вже панують в ній, витіснивши всі інші почуття.

13. Композиційні особливості: поєднання біблійних мотиві із сучасними. Співець - спаситель як посланець Бога для царя Саула і поезія - спасителька для ліричного героя.

14.Засоби художньої  виразності:

Епітети:останній час, віщий спів, перший звук, муки тяжкі.

Метафори: арфа воркує, надія спить,спів розбудить, мозок не згорів, сльоза біжить, серце розпадеться, серце терпить, серце порветься.

Порівняння : мій дух,як ніч . Домінуючу роль виконують метафори.

15. Поезія належить до філософської лірики, оскільки піднімаються питання життя і смерті, добра і зла, ролі поета і поезії у суспільстві.

16. Образ автора збігається з образом ліричного героя, оскільки ліричний герой у цій поезії є виразником почуттів, світоглядного сприйняття автора.

17.Вірш співзвучнийз творами Ш.Бодлера, М.Лермонтова, С. Маларме.